У 2006 році японський вчений Сін’я Яманака (Shinya Yamanaka) вперше отримав індуковані плюрипотентні стовбурові клітини (iPS-клітини) – стовбурові клітини, утворені з інших клітин шляхом епігенетичного перепрограмування. Важливість його відкриття полягала в тому, що iPS-клітини мали властивості, ідентичні ембріональним стовбурових клітин. Він показав, що для їх виведення необхідно тільки чотири генетичних фактора. У 2012 році за це дослідження він отримав Нобелівську премію з фізіології і медицин.
Для німецьких біологів це відкриття стало особливо важливим, тому що в Німеччині створення ембріональних стовбурових клітин людини заборонено, розповів головний автор статті Андреас Трумпп (Andreas Trumpp). Він зазначив, що інші дослідники вже перетворювали клітини сполучної тканини в нервові клітини-попередники (нейробласти), але їх властивості не годилися для терапевтичних цілей: “Часто була гетерогенна суміш різних типів клітин, яка не могла існувати всередині організму”.
Німецькі дослідники, як і Яманака, використовували чотири генетичних фактора, але зовсім інші – специфічні для процесу їх перепрограмування. Отримані клітини відносяться до гомогенному типу клітин. За словами авторів, вони нагадують стовбурові клітини нервової системи, які утворюються під час ембріонального розвитку. Це означає, що надалі вони можуть стати основою для відновної терапії.
Дослідники повідомляють, що індуковані стовбурові клітини нервової пластинки (iNBSCs) здатні розвиватися у двох напрямках. З одного боку, це шлях до нейронів і глиальних клітин, з іншого – утворення клітин периферичної нервової системи. Таким чином, донором для відновлення пошкодженої нервової системи в майбутньому може бути сам постраждалий.
Джерело