Лайфхаки зі сторітелінгу: поради для написання вдалого сценарію

Чому про сторітелінг сьогодні так часто говорять? Якими прийомами слід володіти, щоб зуміти цікаво й насичено розповісти історію? На ці запитання допоможе відповісти нова книжка Сергія Гаврилова, викладача сценарної майстерності в «Litosvita», українського сценариста й режисера анімації.

«Всі крапки над “І”сторією» написана найперше для сценаристів, письменників та блогерів. Однак корисні речі знайде кожен, кому потрібно розповісти про себе чи свій продукт, адже людям завжди цікавіше чути історії, ніж суху інформацію. Ділимось основними порадами з презентації.

Сторітелінг: для кого і для чого

Насамперед потрібно усвідомити, що дослівний переклад терміна «сторітелінг» українською не відповідає буквально самому явищу: «розповідання історії» сильно спрощує значення цього процесу. Сторітелінг – це комплекс інструментів, які доносять потрібну ідею за допомогою цілої оповіді.

Уміння ефективно розповідати актуальне не тільки для сценаристів і письменників (хоча для них, звісно, першочергове). Бізнес, політика, менеджмент і навіть освіта – чому всі ці сфери також потребують навичок сторітелінгу? У побутовому спілкуванні чи на співбесіді, під час розмови з колегами на перерві чи виступу на сцені – ці ситуації передбачають певне бажання мовця привернути увагу аудиторії до своєї оповіді.

event2Однак починати писати слід зовсім не з послідовного викладення фактів чи серйозного планування структури. Поки є натхнення, слід сповна використати момент, а вже потім, коли відчуваєш, що достатньо вичерпав(-ла) свою енергію, – переходити до розбору написаного, до аналізу створеного сторітелінгу. Залучившись думками ззовні, не ображайся на критику: пам’ятай, що всі об’єктивні зауваження працюють на творення твоєї історії.

Реклама

Чотири складові драматичної історії

Це герой, мета, перешкода і цінність. Взаємозв’язок між ними простий: герой прагне досягнення мети, однак, зіткнувшись із перешкодою, у результаті отримує нову цінність. У такій історії герой переживає катарсис, а глядач або читач співпереживає йому.

Звертайся до максимальної поляризації. Наприклад, що більша відмінність між метою і цінністю, то більшу зміну пізнає персонаж. Це стосується й ідеї, й антиідеї: якщо сценарист хоче донести думку, що ніщо не варте людського життя, то вдалим прийомом буде в кульмінаційний момент поставити героя перед вибором, завести його в так звану сіру зону, де потрібно прийняти рішення на користь ідеї або ж піддатися антиідеї.

Антиідею може становити й інший герой: антагоніст чи протагоніст, який не є головним персонажем. До слова, чому в книгах та кіно нам часто подобаються негативні герої? Завдяки своїй харизмі вони дозволяють собі те, чого не можна дозволити в реальному житті, а значить, пережити невідомий досвід. Споживач дістає особливе задоволення, якщо це все супроводжується почуттям гумору.

event3Ще одна порада стосовно творення образу героя – будувати його на контрастах. Комерційне кіно вдало використовує такий засіб: «Панда кунгфу», «Білявка в законі», «Поганий Санта». А ще, як каже лектор, не слід робити свого героя бездоганним: якщо він від самого початку сильний, таку історію буде нудно читати чи дивитись, а якщо немає недоліків, неприродна досконалість навіть дратуватиме.

Цінності сторітелінгу

Досконалою ідею твору роблять такі складові:

  • зрозумілість – уведення в контекст історії, тобто оповідь про минуле;
  • актуальність – пояснення, чому цей твір має цінність у теперішньому;
  • новизна – оригінальність історії, тобто показ майбутнього.

Ці три речі в сукупності становлять базову новизну твору. Її можна досягти кількома способами: поглянути на проблему під іншим кутом, незвично поєднати звичні елементи або ж виявити новий аспект проблеми.

Базові потреби людини є і базовими цінностями сторітелінгу:

  • життя – автор показує процес виживання або історію порятунку;
  • щастя – тільки якщо герой у безпеці, можна подумати про те, як покращити його життя і досягти успіху;
  • почуття – оповідь про дружбу й любов;
  • справедливість – досягнення її шляхом помсти або викриття.

Врешті, кожен твір повинен містити свій унікальний еліксир, рецепт змін на краще, показаний у процесі боротьби героя протягом усього твору. Якщо заховати цей секрет найглибше, ця історія стане комерційною.

Що стосується структури оповіді, то її варто будувати за допомогою дев’яти опорних точок: експозиція, ініціююча подія, перша поворотна подія, випробування, проблема, катастрофа, друга поворотна подія, кульмінація і фінал. При цьому така побудова ефективна і для трагічного, і для щасливого завершення твору. І навіть при першому варіанті не слід покидати героя в повній безвиході: життя триває.

event4

Три запитання від «Студвею»

– Чи багато нині талановитих оповідачів серед молодих сценаристів?

– В Україні неймовірна кількість талановитих людей. Якщо дати їм правильний набір інструментів для реалізації творчого потенціалу, ми дуже скоро станемо свідками справжнього прориву в кіногалузі.

– Чи реально навчитися створювати якісні сценарії в українських закладах освіти?

– Я не стежу за тим, що відбувається зараз у закладах освіти, але той рівень розуміння (не знання, а саме розуміння!), який я спостерігаю в людей, що приходять до мене на курс після традиційних закладів освіти, залишає бажати ліпшого.

– Топ книжок і фільмів, створених з потужними сюжетними лініями і за хорошими сценаріями?

– Раджу до перегляду суто ті фільми, які максимально яскраво ілюструють певні аспекти драматургії. Наприклад, у мультфільмі «Панда кунгфу» просто неймовірно втілена концепція протистояння ідеї з антиідеєю, у фільмі «Шпигунка» чудово реалізований фокус на головній героїні в кожній сцені, фільм «Франсуаза, або Подружнє життя» неперевершено демонструє радикальну залежність сприйняття ситуації від точки зору.

Уважно дивіться трейлери, читайте анонси і прислухайтеся до того, резонує закладена у творі енергетика з вами чи ні.

Джерело

Вам також можуть сподобатися Ще від автора

Коментарі закриті.